Використання особистісно - орієнтованої технології на практиці педагогів ДНЗ




Дата конвертації13.04.2019
Розмір6.98 Kb.
ТипМетодичні рекомендації та розробки

Кругова нина
Використання особистісно - орієнтованої технології на практиці педагогів ДНЗ

Особистісно - орієнтована технологія передбачає тісний контакт педагога і дитини, тому наша педагогічна діяльність по відношенню до дітей включає прояв глибокої поваги до особистості кожної дитини, обліку його особливостей розвитку, ставлення до нього, як до свідомого учаснику виховного процесу, доброзичливого уваги до дитини. У спілкуванні з дитиною намагаюся дотримуватися принципу: «Не поруч, не над ним, а разом!», Метою якого є становлення дитини як особистості.

Реалізуючи особистісно орієнтований підхід, намагаюся організувати педагогічний процес так, щоб дитина грав, розвивався і навчався одночасно. На заняттях, орієнтуючись на індивідуальні, особистісні особливості, створюю атмосферу зацікавленості кожного вихованця в групі: організаційні, сюрпризні моменти, новий дидактичний матеріал, з яким діти ще не знайомі, намічена діяльність дітей (про те, що будуть робити, куди відправляться, для чого ). Використовую різноманітні форми роботи особистісно орієнтованої технології. Пропоную на вибір творчі завдання, які дозволяють дитині самій вибирати тип, вид, форму матеріалу на заняття. Стимулюють вихованців до висловлювань, використання різних способів виконання завдання без остраху помилитися. Ставлю перед дітьми проблему, котрі дають готових знань, прагну до того, щоб діти самі відкривали щось нове для себе. Часто на заняттях з навчання грамоті і математики даю можливість дітям самостійно сформулювати завдання: «Як ви думаєте, що потрібно зробити в цьому завданні?». З дітьми обговорюю не тільки те, що ми дізналися на занятті, а й те, що їм сподобалося, чому, що б вони хотіли виконати ще раз, що було важко, а щоб вони зробили по-іншому. Заохочую прагнення дітей пропонувати свої власні варіанти роботи, даю можливість самостійно оцінювати результати роботи, виправляти допущені помилки.

Використовую в своїй роботі «Хвилини спілкування», в ході яких діти отримують настрій на доброзичливість, спокій, віру в себе і любов до всього оточуючого. Приклад: «Настав новий день! Я сміявся вам, а ви посміхніться один одному. Подумайте, як добре, що ми сьогодні тут все разом. Ми спокійні й добрі, привітні і ласкаві! Ми всі здорові! Що ми побажаємо? (перераховуємо кожної дитини на ім'я). А що ви хочете побажати мені? Яким ви хочете побачити сьогоднішній день? Діти вступають в розмову добровільно, їх відповіді не справляється і не доповнюю. Кожен висловлює своє. Такі бесіди спілкування допомагають дитині відчути себе особистістю, відчути свою потрібність комусь, відчути себе турботу. А зі свого боку, отримую необхідну інформацію про настрої, про стан сімейної обстановки.

Для підвищення самооцінки, створення позитивного образу проводжу такі ігри як «Компліменти», «Ласкаве ім'я», «Посміхнись одному», «Знайомства».

Організація особистісно - орієнтованого взаємодії саме у вільній діяльності вимагає від вихователів великих зусиль, розуміння, визнання дитини, прийняття його як повноцінного партнера, надання йому допомоги.

З метою створення емоційно - комфортного клімату в самостійної діяльності дітей, використовую прийом «Чергування по тиші». Мета даного пріё ма: підтримувати дисципліну в самостійних іграх. Разом з дітьми вибираємо одного або двох чергових, які стежать за порядком в групі. Черговому надягають пілотку з емблемою: це дуже стимулює бажання інших дітей бути черговим, а для цього відповідно поводитися спокійно, слухати чергового. Найбільш расшалившимся, гучним, пропонуємо сісти за стіл на кілька хвилин. Їм даю пазли, матеріал для малювання, настільні ігри, конструктор і інше. Потім, заспокоївшись, ця дитина повертається до гри. Цей прийом дають можливість кожній дитині не тільки звикнути до спокійній обстановці, а й проявити, оцінити себе, підняти свій авторитет в очах інших дітей, вчить аналізувати (відзначили, хлопці мене будуть слухати, хлопці мене похвалили).

У роботі з дітьми з цієї технологи використовую прийом «Кольорові долоньки» - три силуети долоні - сигналу. Цей прийом сприяє розвитку у дітей навичок самоорганізації, дає можливість вихователю уникати зайвих вказівок.

Червона долоню - «кричалка» - можна бігати, стрибати, шуміти (прогулянка, спортивні змагання і т. Д.).

Жовта долоню - «шепталка» - сигнал про те, що потрібно пересуватися тихо, говорити пошепки або пошепки (вільні гри, вкладання спати, ручна праця і т. Д.)

Синя долоню «молчалка» - сісти тихо, замовкнути (під час читання художньої літератури, коли говорить дорослий і т. Д.)

Ще використовую роботу з альбомом «Такі ми різні», який є хорошим помічником в бесідах. Цей альбом містить малюнки та невеликої віршований текст на різні ситуації. Використання в роботі даного альбому допомагає дітям посміхнутися, проаналізувати свої вчинки і дуже часто на цьому конфлікт вичерпується.

І, звичайно ж, живий приклад, щире участь в справах і проблемах дітей, вміння підтримати ініціативу і спонукати до прояву добрих почуттів.

А щоб дати кожному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості, повірити в себе, створюю ситуацію успіху. У цьому допомагають гри - ситуації. наприклад:

- Дві дівчинки посварилися - помири їх.

- Тобі дуже хочеться пограти в ту ж іграшку, що і у одного з хлопців твоєї групи - попроси його.

- Ти знайшов на вулиці слабкого, замученого кошеня - пожалій його.

У процесі особистісно орієнтованого взаємодії дитині надається право вибору. Пропоную дитині зробити усвідомлений вибір, допомагаю йому формувати свою неповторність. Діти, де реалізуються дана особистісно орієнтована технологія, стають більш чуйними і жалісливими, виявляють вміння налагоджувати партнерські відносини. Застосовуючи особистісно орієнтований підхід у щоденній роботі з дітьми, у дітей розвивається довіру до світу, почуття радості, формується початок особистості, розвивається індивідуальність дитини, а також ми виховуємо інтелектуально розвиненої дитини, що вміє самостійно приймати рішення, знаходити вихід з різних ситуацій, формуємо вольову і мотиваційну готовність до школи.

А найголовніше, щоб педагог любив дитини, поважав, вірив, знав, розумів, дбайливо ставиться до духовного світу дитини, беріг і розвивав почуття власної гідності, сприймав дитини.