Соціально-педагогічна робота з дітьми, що зазнали насильства в сім'ї




Дата конвертації27.02.2020
Розмір5.4 Kb.
ТипМетодичні рекомендації та розробки

Арістова Олена Олегівна
Соціально-педагогічна робота з дітьми, що зазнали насильства в сім'ї

Соціально-педагогічна робота з дітьми, що зазнали насильства в сім'ї.

Арістова Олена Олегівна, МБДОУ «Дитячий садок №1« Казка »с. Червоний Яр, вихователь.

В даний час у зв'язку з кризовим станом суспільства, порушується стабільність сім'ї, загострюються негативні явища всередині неї (погіршується емоційне самопочуття її членів, загострюються взаємини між ними, порушуються права дітей). Намітилася стійка тенденція до збільшення числа так званих «неблагополучних» (проблемних) сімей, що характеризуються зміщенням моральних цінностей і орієнтацій. У такій сім'ї дитині незатишно, а іноді навіть небезпечно.

Жорстокість і насильство в сімейному житті існували завжди, випадки побиття і навіть вбивств батьками власних дітей - явище не нове. Але сьогодні вони виходять за рамки сімейної трагедії.

Сім'я є головним соціальним інститутом у вихованні дитини. Для батьків і педагогів дитина - єдиний об'єкт уваги, який в сучасних умовах набуває статусу суб'єкта в системі взаємодії батьки-педагог-дитина. Саме тому будь-яка спроба внести свій вклад в формування гуманних відносин в суспільстві, особливо якщо це стосується дитячо-батьківських відносин, дуже цінна і значима.

У своїй статті я посилаюся на наступне визначення «насильство - придушення людини у всіх його різновидах і формах - не тільки пряме, а й опосередкований, не тільки фізичне, а й економічне, і політичне, і психологічне, і всяке інше.» [1, c.57]

На підставі цього мною зроблено висновок, що поняття насильства має досить конкретне і суворе зміст, його не можна ототожнювати з будь-якою формою примусу. У реальній практиці рідко зустрічаються окремі категорії насильства, зазвичай діти переживають одночасно кілька його видів.

Насильство, пережите в дитинстві, є фактором-предікатори формування прикордонної особистісної організації, яка характеризується дифузією ідентичності, низьким рівнем когнітивної оснащеності образу «Я» з високою залежністю від поля і значною участю афективних компонентів. Накопичений негативний досвід спілкування переноситься на відносини підлітка з соціальним оточенням, знаходячи вираження в агресії, спрямованої назовні, на навколишніх людей, в тому числі на батьків, або на власну особистість, проявляючись у схильності до суїцидів.

В якості причин жорстокого поводження батьків називають:

- соціально-економічні фактори: безробіття, погані житлові умови, матеріальну невлаштованість, які призводять до стресу і далі - до жорстокого поводження з домочадцями;

- психологічні чинники: особливості особистості батьків або дитини, психічні захворювання, алкоголізм, наркоманію, негативний особистий досвід батьків, пережитий у дитинстві, відсутність педагогічних знань. Жертвами сімейного насильства частіше стають небажані, хворобливі йди гіперактивні діти. Батьки, що демонструють жорстоке поводження з дітьми, частіше є емоційно неврівноваженими людьми або знаходяться в стані емоційного стресу [2, с. 148].

Деякі батьки виправдовують погане поводження з дитиною його вродженими негативними якостями. Така позиція батьків може посилити конфлікт і привести до ізоляції дитини в сім'ї. Дослідники вважають, що такі батьки в дитинстві самі піддавалися жорстокому поводженню, мали великі проблеми в спілкуванні з близькими людьми.

Завдання педагога - створити педагогічну ситуацію, щоб допомогти дитині вийти з кризи, враховуючи, що такі діти дуже прив'язуються до вихователя.

Соціально педагогічна діяльність має більше значення в профілактиці і корекції страхів і переживань дітей, які зазнали насильства. Соціально педагогічна допомога дітям - жертвам насильства визначається виходячи, перш за все, з психологічних особливостей кожної дитини. Педагог повинен не тільки враховувати ставлення дитини до себе, а й оволодіти мистецтвом, створювати ці відносини і педагогічно доцільно вибудовувати їх.

Педагог повинен поставити для себе завдання: сприяти зменшенню у дитини, почуття страху і безсилля; підвищення самооцінки і впевненості в собі; формування та мотивування батьківської відповідальності за здоровий розвиток, і виховання дітей.

В організації своєї діяльності педагог повинен застосовувати різні форми роботи (групові або індивідуальні) і методи, такі як бесіда, спостереження, аналіз документів, анкетування, організація дозвілля, рольові ігри, консультування, соціально-педагогічні, корекційно-розвивальних тренінги та майстер-класи для дітей і батьків.

Список літератури

1. Єлісєєв Д. Жорстоке поводження з дітьми як проблема сучасного суспільства. - М .: Свобода, 1999. - 386 с.

2. Алексєєва І. А., Новосельський І. Г. Жорстоке поводження з дитиною. Причини. Наслідки. Допомога. - К .: Генеза, 2005. - 256 с.