Наталія Афанасьєва
Рухлива гра і її значення
Федеральний державний освітній стандарт (прийнятий в 2013 р) визначає гру як провідний вид діяльності дитини дошкільного віку. Зародження гри починалося в древні часи, але функція і призначення гри змінювалися в залежності від запитів суспільства на різних історичних етапах. Ряд функцій залишилися незмінними: розвиваюча, соціокультурна, комунікативна, пізнавальна, діагностична, психотерапевтична.
Таким чином, гра - це історично сформована форма взаємодії членів колективу, в результаті якого відбувається засвоєння життєвого досвіду, прийняття різних стратегій поведінки і вибір бажаного життєвого сценарію.
За твердженням Д. Б. Ельконіна, що історично гра виникла в результаті поділу вікового і статевого праці для підготовки майбутнього ремісника (скотаря, мисливця, землероба). Це були ігри - вправи. Він розглядав гру як діяльність, в якій складається й удосконалюється управління поведінкою.
На думку дослідників, гра - це своєрідна школа життя. Вона супроводжує дитину з народження, а так само життєво необхідна в дитинстві, отроцтві і юності.
Існує кілька видів ігор, але особливе місце серед них відводиться рухливій грі. Деякі дослідники вважають дитячі та дорослі рухливі ігри тотожними. Універсальність цього виду ігор дозволяють розширити можливості педагогічного впливу в галузі фізичного виховання. Рухлива гра робить процес виховання і навчання радісним, приємним, корисним не тільки для дитини, але і для дорослих. Вона важлива для фізичного, психічного і емоційного розвитку дітей.
Розкрив можливості і позначив найважливішу роль рухомий гри для дітей засновник російської системи фізичного виховання Петро Францевич Лесгафт. Він визначав рухливу гру як вправу - підготовку до життя. В ігровій самостійної рухової діяльності розвивається ініціативність, і виховуються моральні якості дитини. Наявність в рухливій грі мети визначають форму гри. Ігрові дії повинні відповідати вмінням дитину керувати своїми рухами і поведінкою, давати відчуття задоволення. П. Ф. Лесгафт доводив необхідність поступового ускладнення змісту і правил гри, т. Е. Вводитися варіанти гри. Це буде сприяти повторення знайомих дитині дій з великими зусиллями і підвищеними вимогами, а також буде сприяти збереженню інтересу до гри. Він вважав важливим безкомпромісне дотримання правил гри, які є для грають законом. Цьому закону грають діти підкоряються свідомо і охоче.
Педагог визначив ряд вимог до проведення рухливих ігор:
- поступовість в підборі ігор і їх розвиваючий характер;
- обов'язкова постановка цілей і завдань в кожній грі;
- безумовне виконання встановлених правил усіма учасниками гри;
- систематичність використання ігор з їх поступовим ускладненням;
- не використовувати ігри, що викликають прояв у дітей жорстокості та інших негативних якостей.
В основу класифікації рухливих ігор Лесгафт поклав дві умови:
- форма організації колективу грають;
- способи формування характеру взаємин між граючими з урахуванням їх вікових особливостей.
Таким чином, утворилося дві групи ігор: прості і складні. Вони в свою чергу діляться залежно від складності та тривалості окремих рухових дій.
Використання таких різновидів ігор дозволяє досягти основної мети фізичного освіти: стати людиною, добре і свідомо володіє своїми руховими діями, і здатним правильно вибирати найбільш доцільні форми і темп руху.
У своїх педагогічних працях П. Ф. Лесгафт визначив роль педагогів у підготовці, проведенні та, головне, аналізі гри. На його думку, педагог зобов'язаний розвивати ініціативу дітей в процесі гри, вивчати своїх вихованців і враховувати у своїй педагогічній діяльності характерні особливості кожного для цілеспрямованого і конкретного впливу на них.
Лесгафт розглядав рухливу гру як найважливіший засіб морального виховання. У грі виховуються такі моральні якості як: чесність, справедливість, взаємовиручка, товариство, дисциплінованість та ін. Вони вчать дитину володіти собою, т. Е. «Стримувати свої розходилися почування і привчати, таким чином, підпорядковувати свої дії свідомості».
Проте, основне призначення рухливих ігор - розвиток фізичних якостей і моторики великих і дрібних м'язів, зміцнення здоров'я, формування основних рухових умінь і навичок.
Багатьма вченими був доведений той факт, що рухливі ігри викликають найбільший емоційний відгук у дітей у порівнянні з іншими видами ігор. У найбільш улюблені ігри діти готові грати нескінченно. Найчастіше це гри з змагальними елементами і народні (фольклорні). Кваліфікований педагог завжди підбере гру, серед їх різноманіття, для вирішення певних завдань. У багатьох дитячих дошкільних установах є картотеки рухливих ігор. Педагоги - ентузіасти використовують рухливі ігри не тільки для вирішення завдань фізичного виховання, а й для використання їх в інших освітніх областях: пізнавального, мовленнєвого, соціально-комунікативного, художньо-естетичного розвитку. Особливо це стосується фольклорних, хороводних ігор. До них відносяться не тільки гри народів світу, а й суто місцеві, регіональні ігри., Які до того ж стають засобом патріотичного виховання, затребуваним в останнє десятиліття.
Нами вище було зазначено, що рухливі ігри викликають у дітей сприятливий емоційний відгук. Але що випробовується задоволення буде в сто крат вище, якщо дитина грає з батьками. Тому що батьки для малюка найближчі й улюблені люди. Педагоги зобов'язані тісно співпрацювати з батьками в питаннях розвитку, виховання і освіти, а головне благополучного дорослішання дітей. Ця співпраця не повинно обмежуватися консультуванням і розповідями про успіхи дітей. Вихователям необхідно залучати батьків до спільної времяпровождению в заходах групи і дитячого садка, участі в розвагах та іграх, навчати правилам проведення рухливих ігор і що пред'являються до їх проведення вимогам.
Під час написання даної статті були використані наступні джерела:
1. Голощапов, Б. Р. Історія фізичної культури і спорту / Б. Р. Голощапов - М .: Видавничий центр «Академія», 2001. - 312 с.
2. Кадиків, А. А. «Діяльність П. Ф. Лесгафта і його внесок в розробку вітчизняної системи фізичного виховання». / www.bsu.ru/content/page
3. Збірник рухливих ігор. Для роботи з дітьми 2-7 років / Е. Я. Степаненкове. - М.: МОЗАЇКА-СИНТЕЗ, 2011. - 144 с.
