• 23 березня 2012 рік
  • Літературна гра "Карельские казки"




    Скачати 19.63 Kb.
    Дата конвертації25.10.2017
    Розмір19.63 Kb.
    Типлітературна




    hello_html_2a39c5aa.gif










    нагороджуються

    hello_html_59b1e076.png

    кращий знавець

    карельських казок
















    23 березня 2012 рік
























    hello_html_m1b357205.png

    hello_html_55e5f609.gif






    нагороджуються


    кращий знавець карельських казок






    23 березня 2012 рік














    hello_html_m1b357205.pnghello_html_55e5f609.gif






    нагороджуються


    кращий знавець карельських казок









    23 березня 2012 рік












    hello_html_59b1e076.png









    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png





    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png








    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png








    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png








    hello_html_59b1e076.pnghello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png








    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png








    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png








    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png

    hello_html_59b1e076.png





    Жили колись білка, рукавиця та голка. І пішли вони в ліс. Дивляться - перед ними три стежки. Білка-адже вона старше всіх була - і каже:

    - Ми з різних стежечку підемо, а хто перший знахідку знайде, той і інших покличе.

    Голка йшла, йшла і пеньок смолистий знайшла, кричить:

    - Ой, скоріше, рукавиця, Разом з білочкою-сестричкою! Я по стежці йшла І знахідку знайшла!

    Підбігли тут до голці рукавиця з білкою.

    - Ось який пенечек я знайшла! - каже голка.



    Білка, рукавиця і голка





    Жили колись в старовину чоловік з дружиною і дочкою. Одного разу загубилася у них в лісі чорна вівця. Вирушили мати з батьком її шукати, а дочка будинку залишили. Розійшлися в різні боки, йдуть по лісі і кличуть вівцю. Раптом назустріч дружині - Сюоятар. каже:

    - Плюнь в мої піхви, обійди навколо мене три рази - знайдеться твоя вівця.

    Жінка зраділа, плюнула в піхви, обійшла навколо Сюоятар три рази і сама перетворилася в чорну вівцю! А Сюоятар тією жінкою обернулася і кричить:

    - Гей, чоловіче швидше сюди, я вже знайшла вівцю! Пішли додому, а чоловік нічого не помічає.Привели вівцю, замкнули в хлів. Дочка відразу примітила - це не її мати. Хоч і схожа на неї, а очі неласкаві, злі. Пішла дівчина в хлів, на овечку глянула - очі як у рідній матері! Заплакала вона, обняла вівцю.



    блакитна Важенка





    Жила в стародавні часи одна вдова. І було у неї три дочки. Пішли якось дівчата в ліс. Ходять сестриці по лісі, ягоди збирають і між собою розмовляють.

    - Якби царевич взяв мене заміж, - каже старша сестра, - я б приготувала з трьох ячмінних зерен їжу для цілого війська.

    - А я з трьох лляних волокон виткала б для всього війська одяг, - каже середня.

    Молодша помовчала, а потім мовила:

    - А якби мене царевич взяв за дружину, то я б тричі народила йому по три золотих сина: руки від зап'ястя золоті, ноги від коліна срібні, по місяцю на скронях, сонечко на маківці, на кожному волоску по зірочці небесної.

    І як раз в цей час в тих місцях царевич полював. Підслухав він розмову дівчат і вирішив одружитися на молодшій сестрі. Прийшов додому, попросив у батька благословення на одруження. Батько не став заперечувати, благословив сина. Одружився царевич на молодшій сестрі, а старшу і середню теж до палацу взяв.

    Пожили скільки-то часу, народила цариця трьох чудових синів.


    Дев'ять золотих синів




    Жили два брати - багатий і бідний. Настав Новий рік, у бідняка в засіках порожньо, нічим дітей нагодувати. Довелося йому волею-неволею йти до багатого брата просити про допомогу.

    - Дай мені, брат, заради свята трохи м'яса в борг, - каже бідний брат.

    Нічого не сказав багатий брат, приніс коров'ячу ногу і жбурнув її біднякові.

    Вклонився той, став дякувати. А багач розлютився, прикро йому, що довелося м'ясо віддати, крикнув:

    - Отримав і забирайся! Іди з цією коров'ячої ногою хоч до самого Хійсі!


    Чому вода в морі солона






    Жив колись в одному селі хлопець. Одружився він на дівчині, здалеку привіз її до себе додому. Дружно стали жити, але молода дружина щось сумна ходить. Чоловік і каже їй:

    - Про що ти все сумуєш?

    Вона йому відповідає:

    - Добре мені з тобою, та рідний дім забути не можу, тому й сумую. Чоловік їй вірить і не вірить: у житті не знав туги. А дружина ні-ні та зітхне крадькома, очі невеселі. Захотілося чоловікові випробувати, що це таке - туга по дому, говорить дружині:

    - Піду-но я в чужі краї, наймусь в працівники, поживу і подивлюся, чи є на світі туга чи ні.


    красуня Насто




    Жила колись бабуся. І було у неї всього добра один лапоток. Пішла бабуся по світу. Йшла, йшла, бачить - будинок. Зайшла вона в хату і каже: - Чи не можна у вас переночувати? - Можна, - сказали господарі. - Є у мене лапоток, куди б його покласти? - Поклади з личаками, під лавку. - Не хочу з личаками, - сказала старенька, - ще сплутаю. Покладу з курми. І кинула лапоток до курей.


    лапоток




    Посіяли одного разу ведмідь, вовк і лисиця жито. Достигла жито. Стиснули вони її і звезли в клуню. Просушили снопи, стали молотити. А лисиця піднялася на колосники, нібито притримує їх, а сама ні-ні та й скине колосник то вовку, то ведмедю на голову. Кажуть вони лисиці:

    [Колосники - жердини, на яких сушаться снопи.]

    - Тримай, кума-лисиця, колосники гарненько, щоб не падали!

    Лиса відповідає:

    - Вже я так намагаюся, так намагаюся, та вони не тримаються! А сама навмисне по жердині упускає.

    Обмолотили ведмідь і вовк жито. Вийшло три купи: в купі поменше - зерно, в середньої купі - полова, а в найбільшій - солома. Стали ділити урожай. Лисиця каже:

    - Давайте так поділимо: меншого - маленьку купу, середнього - середню, великим - велику.

    Так і зробили. Лисиці дісталося зерно, вовку полова, а ведмедеві солома.


    Ведмідь, вовк і лисиця



    Було у селянина три сина. Старшого і середнього батько любив, ні в чому їм не відмовляв, а молодшого вважав дурником і у всьому його ображав.

    Жили-пожили, сини стали дорослими, прийшов час їх одружити. Каже батько:

    - Ось, сини, ви вже дорослі, одружитися вам пора. Поїдьте, хто куди забажає, а завтра вранці повернетеся і скажете мені, будь наречених собі засватали.

    Причепурилися старші сини, дав їм батько по коню, а молодшому нічого не дав. У чому був, в тому і вирушив він за нареченою. Старші брати поїхали прямо в багаті будинки, швидко собі наречених засватали, дочок багатих селян, пригожих та з великим приданим. А молодший брат пішов світ за очі, думає: Хто за мене, бідолашного, піде, та й одягнений щось я не як наречений! А йти треба. Йшов, йшов по стежці, зайшов в ліс, та втратив стежку. Чи багато, хіба мало верст пройшов, кругом ліс глухий, дерева стоять високі, кущі непрохідні. Бачить - стоїть хатинка. Маленька така, низенька - треба зайти, відпочити, поспішати-то нікуди!

    Наречена-миша


    Жив-був хлопчик-сирота. І щоб прогодуватися, довелося йому в пастушки піти, кіз пасти.

    Жене він одного разу кіз повз житнього поля. А кози через огорожу перелізли і в жито. Ганявся, ганявся за ними пастушок, голос надірвав кричати, а вперті коза як на зло йому по жита носяться і топчуть колосся.

    Сів пастушок на камінь і заплакав. Прискакала тут до нього білка. запитує:

    - Що ти плачеш, хлопчик?

    - Не можу кіз з жита вигнати.

    - Тільки-то і горя? Я тобі їх миттю вижену! - каже білка і стриб-скок пострибала в поле.

    Бігала, бігала за козами, з сил вибилася. Села поруч з пастушком і теж заплакала. Плачуть удвох.

    - Прибігає лисиця. запитує:

    - Чого плачете?

    - Та ось не можемо кіз з жита вигнати.



    Овод і кози




    Давним-давно жили дід та баба. Нікому було їх старість спочинок - не було у них ні сина, ні дочки. Пішов якось старий в ліс дрова рубати. А стара і говорить:

    - Витесав б ти, старий, з вільховою чурки мені ляльку. Я б її замість дитини в колисці колихала, коли своїх дітей качати мені не довелося.

    Пішов старий до лісу і цілий день тесав з вільховою чурки ляльку. Приніс старий ляльку додому, зробив колиску. Стара сповила деревинку, як дитину, поклала в колиску, стала качати і пісні колискові їй співати.

    Три роки качала стара вільхову цурку. Одного ранку стала вона хліби піч. Чує - колиска сама захиталася - застукала по мостинам. Озирнулася: в колисці сидить трирічний хлопчик і розгойдується. Зістрибнув він на підлогу і каже:

    - Спечи мені, мати, хлібець, я їсти хочу!



    Вільхова чурка


    Жили за старих часів чоловік і дружина. Прожили вони життя в любові та злагоді, але образила їх доля: не було у них дітей. Одного разу каже дружина чоловікові:

    - Ми тепер старі стали, сил мало залишилося. Треба нам кого-небудь замість сина в будинок взяти. Став би він нас годувати в старості.

    Відправився чоловік сина шукати. Йде по лісовій стежці, дивиться - назустріч ведмідь. Що робити? Хотів бігти ,. да сил немає, і вирішив: будь що буде. Порівнявся ведмідь зі старим і раптом людським голосом заговорив:

    - Куди йдеш, дядечко?

    - Так ось сина шукати пішов ...

    - Візьми мене сином, - каже ведмідь. Старий злякався, слова вимовити не може. А ведмідь йому:

    - Не бійся, дядечко, я тебе не трону. Якщо візьмеш, буду тобі добрим сином, а не візьмеш, йди спокійно своєю дорогою.


    Син-ведмідь



    Жили два брати - один бідний, другий багатий. Бідний день і ніч працював, а все одно злидні з усіх кутів визирала. Дітлахи його взимку на печі сиділи - нема в що було їх одягнути і взути. Суху скоринку сльозами змочували.

    Йде якось бідний брат пізньої осені повз клуні багатого брата. Чує - в клуні молотять. Заглянув в клуню, а там дев'ять незнайомих маленьких мужичків працюють на повну силу.

    - Хто ви такі? - питає бідний брат.

    - Ми - щастя твого брата. Він спить, а ми за нього працюємо.

    «Он скільки у брата щастя, тому-то він і багатий!» - думає бідняк.

    "Сума, дай розуму!"
















    Скачати 19.63 Kb.