Жигалова Людмила
Гра-драматизація за удмуртської казці «Кокорікок»
гра- драматизація по удмуртської казці «Кокорікок»
Мета: Формувати у дітей інтерес до ігор - драматизація.
завдання:
освітні:
формувати образність мови;
вдосконалення граматичного ладу: узгодження іменників з прикметником, дієсловами і числівниками;
продовжувати знайомити з жанровими особливостями казки;
сприяти розвитку діалогічного мовлення;
формувати образність мови;
розвиток навичок словотворення і словозміни.
Розвиваючі:
розвивати творчі здібності, вміння розігрувати казку;
розвиток зв'язного мовного висловлювання;
розвиток сприйняття, уваги, мислення;
вироблення чітких координованих рухів у взаємодії з промовою;
розвиток цілісного сприйняття російської народної казки;
продовжувати розвивати у дітей уміння створювати виразний образ в ігре- драматизації;
розвивати вміння імітувати характерні дії персонажів;
розвивати пам'ять, зорове і слухове увагу, образне мислення, уява.
виховні:
виховувати інтерес до художньої літератури;
створення у дітей емоційно-позитивного настрою, формування навичок співпраці, самостійності, ініціативності;
виховання любові, добра, дбайливого ставлення до навколишнього світу через казку.
Здоровосберегающіе:
виховання почуття впевненості при виконанні завдань.
Плановані результати рівня інтеграційних якостей:
при інсценування казки мова дітей зрозуміла, виразна, правильно вибудувані пропозиції;
можуть оцінити моральність вчинків головних героїв казки;
мають уявлення про родинні зв'язки і відносини;
створюють виразні образи в грі-драматизації;
імітують характерні дії персонажів;
проявляють інтерес до художньої літератури;
проявляють самостійність, ініціативність, емоційно-позитивний настрій.
Обладнання: декорація будиночків, лісу, будиночка для діда і бабки, шапочки для тварин.
Попередня робота: читання удмуртської народної казки "Кокорікок", розгляд ілюстрацій до казки, показ казки на фланеграфе.
Атрибути: хатинка, будиночки, дерева, шапочки, костюми.
Сценарій казки «Кокорікок»
Дійові особи:
оповідач
Лисиця і лисиць
Півень і квочка
Вовк і вовчиця
Ведмідь і ведмедиця
Мужик з бабою
(Грає музика)
Оповідач: Пропонуємо Вам ознайомитись з Удмуртську народну казку «Кокорікок»
Жив-був в одному селі півник, а звали його «Кокорікок».
Петушок співає ранкову пісню, квочка варить кашу.
Квочка: Втомився півник, відпочинь, пшоняної каші співаєш.
Петушок: Дякую квочка, смачна каша. Щось ми давно горохової каші не їли!
Квочка: Горох закінчився! Треба на базар йти.
Півень: Добре, зараз піду куплю горох.
Оповідач: Так півник відправився на базар, купити горох. Дорога на базар лежала через ліс.
Ліс. Петушок в жовтій сорочці, а під крилом плетений кошик. Назустріч іде лисиця. Побачила лисиця півня і подумала вголос: «Ех, з'їла б його зараз, пір'їнки б не залишила. Так боюся: ЛЮДИ ПО ДОРОЗІ ХОДЯТ, УВІДЯТ- не минути лиха МЕНІ ТОДІ. Заманю-ка його до себе додому, там з ним розправитися без перешкоди ». (Не доходячи до півня говорить глядачам).Ідет далі, зупинилася перед півнем.
Лисиця: Здрастуй, півник. Давно мені хочеться з тобою подружитися. Мене звуть Кузь Биж-Довгий хвіст. А тебе як?
Півень: Здрастуй, Кузь-биж. А мене звуть «Кокорікок».
Лисиця: Далеко ти, Кокорікок, зібрався?
Півень: Да вот на базар йду, треба б горох купити.
Лисиця: Підеш з базару, заходь до мене в гості. Пригощу тебе на славу.
Півень: Добре, Довгий хвіст, прийду.
ЛИСИЦЯ: Гаразд, я тебе чекаю (облизнулася лисиця) А як тебе звати дружок? Я забула!
Півень: Давай запишу для пам'яті. (Півень написав у Лисиці на лобі «Ведмідь»).
(Лисиця пішла додому)
Півень: З тобою дружити, живим не бути. Лиса мене хоче з'їсти, побіжу - ка я додому, поки цілий.
Оповідач: Лиса чекає півня, в віконце поглядає. Чекала-чекала лисиця, так біля віконця і заснула. (звучить музика ночі)
Вранці прокинулася голодна і злая- презлую.
Лисиця: Обдуривмене півень, не прийшов! Ну, якщо зустріч його, на клаптики розірву!
Оповідач: Побігла лисиця шукати півня.
Оповідач: Ліс. Біжить лисиця по лісовій гущавині, а на зустріч їй вовк.
Вовк: Куди ти, лисиця зібралася так рано?
Лисиця: Ось шукаю обманщика ... Тьху ім'я його забула! Подивися, воно у мене на лобі написано: «Ведмідь».
Вовк: А навіщо він тобі?
Лисиця: Хочу його на клаптики розірвати!
Вовк: Гаразд, шукай, а я піду. (Лисиця йде далі, вовк -якщо вона ведмедя хоче на клаптики разорвать- мене цілком з'їсть.)
Оповідач: Вовк утік, з-за куща виліз ведмідь.
Ведмідь: Здрастуй, лисиця. Ти що так рано піднялася?
Лисиця: Да вот шукаю ... Ой ім'я забула! Подивися, воно у мене на лобі написано.
Ведмідь: А навіщо він тобі?
Лисиця: хочу його на клаптики розірвати
Ведмідь: Мене на клаптики розірвати! Стережись лисиця!
Оповідач: Ох потрапило лисиці від ведмедя, ледве до будинку дійшла, а про півня і думати забула. А півник сходив на базар і купив горох. І ми там були і з горохом пограли.
горошина
Діти стоять по колу, «півник» в колі.
По дорозі Петя йшов
(Півник проходить близько дітей, високо піднімаючи коліна, розмахуючи руками)
Він горошину знайшов,
(Зупиняється біля дитини - той і стає горошиною)
А горошина впала
Покотилася і пропала
(Півник паморочиться, горошина ховається за будь-яку дитину, сідає навпочіпки)
Ох, ох, ох, ох!
Де - то виросте горох?
(Всі діти повільно сідають, горошина встає, піднімаючи руки вгору - виросла)
ВВ
