Наталя Тарасенко
Фотозвіт «Золота осінь в нашому дитячому садку»
Любі друзі! Проходять останні дні листопада. Подивишся у вікно - небо похмуре, йде дощ. Мимоволі згадуєш рядки з улюблених творів про осінь: «... Тихо в осінньому лісі. Лише шелестить під ногами опале листя. Іноді тонко просвистить рябчик. І від цього тиша ще дужче. » або «Таємнича принцеса Осінь візьме в свої руки втомлену природу, одягне в золоті вбрання і промочить довгими дощами. Осінь, заспокоїть захеканий землю, здує вітром останнє листя і укладе в колиску довгого зимового сну. » (І. Соколов-Микитів), «Холодно і яскраво сяяло на півночі над важкими свинцевими хмарами рідке блакитне небо, а через цих хмар повільно випливали хребти снігових гір-хмар, закривалося віконечко в блакитне небо, а в саду ставало безлюдно й нудно , і знову починав сіяти дощ. спершу тихо, обережно, потім все частіше і нарешті перетворювався в злива з бурею і темрявою. Наступала довга, тривожна ніч. » (Бунін Іван Олексійович).
Я дивлюся на фотографії наших дітей і на серце стає тепло і радісно: «Легко дихається в осінньому лісі. І довго не хочеться йти з нього. Добре в осінньому барвистому лісі. (І. Соколов-Микитів).Настроеніе прекрасне! Хочеться співати і танцювати! Продовжити, продовжити чарівність золотої осені!
