• Список літератури
  • Читачі російської провінції. Уфімська губернія




    Скачати 19.11 Kb.
    Дата конвертації07.05.2017
    Розмір19.11 Kb.
    Типстаття

    В.В. Пугачов, Башкирський державний університет

    Великий інтерес для дослідників представляє провінційний читач книг, газет і журналів ХVIII - ХIХ ст. Специфіка Оренбурзької і Уфімської губерній полягала в тому, що в них одночасно з великою кількістю громадян звичайних станів був великий культурний шар дворянства, міського і сільського, садибного. У статистиці читачів, виписували поштою періодичні видання, ми відразу можемо побачити ті газети і журнали, які отримували ці сім'ї. Пізніше, після поділу губернії на Уфимську і Оренбурзьку, ця відмінність буде зумовлено ще й тим, що в Оренбурзькому прикордонному степовому краї буде завжди багато військового населення, так як крім гарнізонів там будуть розташовані штаби козачого війська і військового корпусу.

    В середині ХІХ ст. в Оренбурзьку губернію після закінчення Казанського, Томського, Московського та Санкт-Петербурзького університетів для роботи в школах краю, в губернських казенних присутності, а також в судових, адвокатських і лікарських посадах приїжджає досить багато випускників цих навчальних закладів. Молоді офіцери після закінчення військових навчальних закладів направляються для проходження подальшої служби у військові з'єднання прикордонних гарнізонів. Приїжджають сюди не тільки вихідці з цих губерній, а й ті, кому була дорога доля простих людей. Друга половина ХІХ ст. відрізнялася поширеним серед різночинної інтелігенції рухом "ходіння в народ". Система освіти і земського охорони здоров'я та місцевого управління після кількох проведених державних реформ вимагала значної кількості висококваліфікованих дипломованих фахівців, і обійтися тільки своїми силами губернія в цьому випадку не могла.

    У 1885 р в усій Російській імперії університетами було випущено 1194 студента, закінчили курс історико-філологічного факультету, і 2465 випускників фізико-математичних факультетів; в 1890 г.соответственно - 729 і 2438 чоловік; в 1895 р - 697 і 2826 осіб і в 1899 році університети випустили 685 філологів та істориків, а також 3837 студента фізико-математичних факультетів [1]. Після закінчення навчання, почавши практичну професійну діяльність, вони стають найактивнішими читачами книг, як белетристики, так і спеціальної літератури, столичної і місцевої друкованої періодики, цього ж навику за родом своєї діяльності вони навчають своїх товаришів по службі з простих станів, а також гімназійних і шкільних учнів в ході педагогічної діяльності. Частина з них згодом стане авторами місцевих газет і журналів, а також книг, наукових, мистецьких, педагогічних.

    Оренбурзька губернія традиційно була резиденцією генерал-губернатора, і тут же був розташований окремий корпус збройних сил Росії, що в даний час прирівнюється до дислокації військового округу. Саме цим можна пояснити таку велику кількість одержуваних читачами Оренбурзького краю губернії військових видань. Але в 1865 р губернія розділилася.

    У кожній тепер був свій губернатор. Ось такою була картина читаються тут щоденних видань, які поширювало поштове відомство в російській провінції в 1868 році: для порівняння нами взята статистика поширення одержуваних друкованих періодичних видань в Уфі і Уфімської губернії, Казані і Казанської губернії, Оренбурзі і Оренбурзької губернії. Однак було б не дуже чітко усвідомити ці цифри як якісне зростання грамотності всього населення імперії. Казань адже була з 1804 р університетським містом, і тому в ній була така категорія читачів, як студентська молодь.

    На практиці все виглядало набагато простіше і драматичніше. "Зараз важко собі уявити, що в першій половині ХІХ ст. читала лише незначна частина населення Росії, що на кожного читача припадало не менше 20 осіб, практично не читали, і що читачі, таким чином, становили дуже вузький прошарок населення "[2].

    Принагідно зауважимо, що книга була в основному предметом читання городян (ми не маємо на увазі представників привілейованого стану, якусь частину року проживали в своїх родових сільських садибах). Серед тих, хто читає городян крім дворян були купці, ремісники, міщани і досить численний прошарок для невеликого губернського центру навчалася в різних навчальних закладах молоді. Селяни, які становлять в Росії в розглядається нами час більшість населення, читачами в цей період часу нами розглядатися не можуть, так як багато хто з них просто не володіли елементарними технічними навичками впевненого читання. Це можна визначити за назвами виписуються видань: періодика для селян в цьому переліку практично відсутній, хоча кілька періодичних видань такого типу столичними та й місцевими видавцями вже випускалися (табл. 1). Далі ми наводимо статистику поширення тих же щотижневих санкт - петербурзьких і московських друкованих видань в тих же губерніях і губернських центрах в 1868 г. (Табл. 2). У 1868 р один екземпляр періодичних видань в Уфімської губернії припадає на тисячу дев'ятсот шістьдесят дві людини, в Казанської губернії - на 936 осіб, в Оренбурзькій - на 714 осіб, в Самарській - на 1200 осіб, в Пермській - на 861 осіб. Через рік, в 1869 р, ці цифри виглядали вже по-іншому: в Уфімської губернії 1 примірник друкованої періодики припадав на 1166 чоловік, в Казанської губернії - на 664 людини, в Оренбурзької губернії - на 545 осіб, в Самарській губернії - на 932 людини, в Пермської на 589 чоловік населення [3].

    Нижче ми наводимо статистику поштового розповсюдження щомісячних друкованих видань в тих же трьох губернських містах і одноїм yoнних губерніях Російської імперії в 1868 р (табл. 3).

    У розглянутих нами губерніях впадає в око різке відміну кількості виписуються видань з військово-інженерної та солдатської тематикою. Найбільше число їх падає на Оренбурзьку губернію. Справа в тому, що Оренбург завжди був резиденцією військового генерал-губернатора.

    В Оренбурзькому краї розташовувався військовий корпус, який з часом став військовим округом. Тут же був центр Уральського козацтва. Крім приватних читачів, військові видання отримували казенні присутності: штаби різних з'єднань, канцелярії, спеціалізовані бібліотеки для нижніх чинів.

    Тому число військових читачів тут було незрівнянно більшим, ніж в Уфімської або Казанської губерніях [4].

    Різниця в кількості читаючих Уфімської і Казанської губерній до цього часу складалася таким чином ще й тому, що з 1804 р Казань стає університетським центром Росії, і тому кількість тих, хто читає громадян тут виросло з цієї причини. Звернемо увагу на журнал "Вісник Європи", число читачів якого в Казані і губернії різко відрізняється від інших міст і сусідніх губерній. Там же, в Казані, розташовується одна з чотирьох духовних православних академій Росії. В Уфі читачами були переважно власні, звичайні городяни; Казань ж до цього часу стала великим портовим і торговим містом і традиційним науковим і культурним центром. Ось ці відомості доповнюють джерела читання жителів Уфімської губернії.

    Крім вирішення суто меркантильних проблем грамотне населення в цей час частина свого часу віддавала читання, спеціальному, діловому, розважального. Архівні статистичні джерела частково допомогли відновити картину провінційного читання в кінці минулого століття (в 1887, 1888 і 1889 рр). Статистика тих років красномовно свідчить, що найбільш одержуваними тут виданнями були: "Син Вітчизни" (1887 р - 118 екз., 1888 г. - 256 екз., 1889 року - 127 екз.), "Живописний огляд" (182, 124, 158 прим.), "Новий час" (93, 197, 108 прим.), "Нива" (485, 545, 406 прим.), "Світло" (406, 846, 499), "Уфимские губернські відомості" (288, 287, 279 прим.), "Воскресіння" (132, 72,41), "Сільський вісник" (1889 - 355 екз.), "Церковні відомості" (1889 - 250 екз.), "Батьківщина" (1888 - 285 екз.), "Луч" (1889 - 153 екз.). Тут виписують і читають "Російське багатство", "Вісник Європи", "Новина" [5].

    З цього ж джерела ми дізнаємося, що в 1889 р читачі губернії отримували 5684 примірників журналів і газет. Напевно, для цього часу цього було чимало. У цій статистиці цікава рядок читачів журналу "Нива". Вона до цього часу ставала масовим виданням як справжнє капіталістичне підприємство з залученням передових організаційних прийомів для постійного розширення кола читачів. Це були нові для Росії преміальні книги і цілі серії книг для передплатників, які оформили річний абонемент. Журнал до цього часу стає одним з найбільш популярних в Росії: "Сотні тисяч провінційних передплатників" Ниви "та ін. Журналів отримують, в додатках, книжку, яка, потрапляючи в народ, збільшує його книжковий асортимент. І головним споживачем книг, найчисленнішим покупцем книг, є вже народ, а не "чиста публіка" [6].

    Поштове відомство доставляє до Уфи і Уфимську губернію безліч спеціальних видань з досить вузьким областям знань. Це "Гірський журнал", "Практична медицина", "Медична бібліотека", "Лікар", "Медична хроніка", "Медичний вісник", "Новини терапії", "Журнал хімічного товариства", "Економічний часопис", "Сільський господар" , "рахівництво", "Труди Київської академії", "Російські філологічні вести" і т. д. Вони прочитувалися і використовувалися в повсякденній практиці місцевими фахівцями в своїх галузях знань. Уфімська губернія в ці роки вже була і багатонаціональним містом, архіви жандармського управління зберігають в собі численні підтвердження появи тут німецьких, польських, єврейських, латиських, естонських та інших прізвищ.

    Місцеві обивателі з великим інтересом читають не тільки Уфимську губернську газету, а й жваво цікавляться подіями, що відбуваються на території імперії, за її межами. Про зв'язки губернії з сусідніми регіонами та містами країни красномовно говорить той факт, що самі різні категорії Уфімцев отримували періодику з різних кінців імперії. Це "Волзький вісник", "Самарський вісник", "Київський кур'єр", "Оренбургский листок", "Харківський листок", "Смоленський вісник", "Волгодонської листок", "Варшавська газета", "Екатеринбургска тиждень" і т. Д. найімовірніше, що інтерес до цих видань викликали комерційні, міжособистісні, родинні зв'язки жителів Уфи і губернії.

    У 1868 р в Уфімської губернії виписували 13 назв щоденних газет в кількості 293 екземплярів, 10 тижневиків загальною кількістю 107 примірників і 22 щомісячних журналу загальним числом 258 штук. У сусідній Оренбурзької губернії в 1868 р передплатники отримували 12 назв щоденних газет загальним числом 483 примірника, а також десять тижневиків загальним числом в 285 штук і 24 щомісячних журналу, кількістю 646 штук. Самарські читачі отримували, за відомостями поштового відомства, 143 назви щоденних російських газет загальним числом 802 примірника, 11 московських і санкт-петербурзьких тижневиків числом 329 штук і 24 щомісячних журналу загальним числом 546 примірників. Перм'яки, північні сусіди Уфімцев, отримували 13 назв щоденних газет числом 802 примірників, 11 тижневиків загальним числом 663 примірника і 25 російських щомісячних журналів кількістю 1018 штук. На жаль, сьогодні важко встановити склад передплатників по станам, за професіями.

    Через рік число виписуються видань і кількість читачів в зазначених губерніях виростає, і досить помітно. Розвиток системи освіти і економічні перетворення в імперії поступово дають свої плоди, збільшується і кількість грамотних людей, а значить, і кількість читачів. У Уфімської губернії 14 назв щоденних газет отримують 376 передплатників, 17 найменувань тижневиків - 248 передплатників, 39 щомісячних журналів - 483 передплатника. В Оренбурзькій губернії 15 щоденних газети отримують 543 передплатника, 19 щотижневих видань виписали 438 передплатників. У Самарській губернії 15 щоденних газет отримували 563 передплатника, 21 тижневик отримували 454 передплатника, 40 щомісячних видань - 796 передплатників. У Пермській губернії в 1869 р щоденні санкт-петербурзькі та московські газети (16 назв) отримували за звітами поштових контор 989 передплатників, 21 тижневик - 1085 передплатників, 41 щомісячний журнал - +1554 передплатника [7].

    Значні зміни в кількості і якості передплатників в Уфімської губернії відбудуться в кінці 80-х рр., Після завершення будівництва дороги. Вона стане головною причиною міграційних процесів в заволжском регіоні імперії. Тому в Уфу і на нові залізничні станції пошта тепер буде доставляти не тільки вже відомі всім нам назви газет і журналів, а й спеціалізовані видання гірського, машинобудівного і залізничного профілів.

    За даними Міністерства народної освіти, в 1869 р один передплатник в Уфімської губернії припадав на тисячу сто шістьдесят шість жителів, в Самарській - на 932 жителя. До 1891 р 40% періодики виходило в Санкт-Петербурзі, Москві та Варшаві.

    В традиції Російської імперії було прийнято висилати з столиць, великих наукових і культурних центрів на схід країни людей, чия думка на актуальні події сучасної історії не збігалося з точкою зору правлячих самодержців і їх оточення, і, на своє нещастя, ці люди цього не приховували. Історія зберегла для нас імена таких людей, переважно дворянського стану, про долі простих людей ми можемо знати тільки з художньої літератури. Тому так багато було на території Уфімської губернії неросійських і нетюркскіх прізвищ. Поштове відомство доставляло читачам сюди "Латиські новини", "Єврейський народний листок", польські, німецькі, вірменські видання, які виходять на території Російської імперії. З-за кордону в Уфу доставлялися видання на іноземних мовах (в основному англійською, німецькою та французькою).

    Але не тільки губернське місто Уфа міг похвалитися просвещенностью. Як говорилося в спеціальному повідомленні Бірського повітового справника губернатору, в місті Бірськ в 1884 році було дві фотографії, дві книжкові крамниці, одна бібліотека і один склад з навчальними книгами. Це був повітовий центр на півночі губернії. Російського книжкового, журнального і газетного читача в Росії традиційно для всіх видів видань представляла освічена дворянська провінція, як міська, так і садибна. На рубежі ХVIII і ХІХ ст. кількість столичних читачів більшою мірою впливало на тиражі видань. Але розвиток освіти, видавничої справи, прискорення економічних процесів і, як наслідок, розвиток міст, куди відзначається значний відтік сільського населення, призвело до того, що читачів все більше і більше з'являється в зростаючих губернських і повітових містах. Там вже формується власна система видань. До виходила раннє єдиною казенній газеті тепер додаються нові газети, що випускаються місцевими видавцями або просто заповзятливими людьми.

    Робляться спроби випуску журналів і літературних альманахів. В Уфі такий журнал з'являється в Маріїнській гімназії.

    Cистема видань починається з власних відомостей. Десь, наприклад, в Казані, Харкові, Астрахані або Одесі з власне газетних видань, в Ярославлі або в першій сибірської столиці, Тобольську - з журналів. Провінція, в тому числі і Уфімська губернія, стає не тільки місцем проживання громадян різних станів, а й появою все більше і більше зацікавлених читачів газет і журналів, як місцевих, так і столичних. Частина читачів складають люди, заслані з центру імперії за політичну діяльність або за участь в національно-визвольній боротьбі. Якщо на початку переможної ходи російської масової книги по країні ми в числі головних читачів частіше називаємо людей проживав тут великої кількості представників привілейованого стану, то до початку ХІХ ст. це коло читачів значно демократизується і до ХХ ст. книгу, журнал і газету тут читає кожен, який здобув освіту в державній системі освіти. "Дворяни в 1914 р вже не становили більшості учнів гімназій, найбільш значною стала група учнів міських станів. Майже в 4 рази збільшилася група учнів сільських станів "[8]. Це підтверджує нашу думку про те, що якісний склад читачів Уфімської губернії значно демократизується. У сільські будинки і шкільні бібліотеки спочатку прийдуть навчальні книги, пізніше - дешеві видання "Посередника", Ситіна і місцевих просвітителів і вже потім - "Вісник Європи" та інші якісні видання. Але з огляду на те, що основне населення губернії проживало в сільській місцевості, ми повинні зробити висновок про те, що найбільша кількість місцевих читачів жило в містах. Сільські жителі ще тільки починали долучатися до навичок читання, письма, книжкова культура для багатьох з них - справа майбутнього.

    Звичайно, не обходилося без дискусій про якість читання, особливо багато критичних стріл летіло на адресу молоді: "... Що читає молодь?

    Відповім категорично: легку літературу і потім газети і журнали. І з газет, на жаль, найбільше "Петербурзьку газету" і "Листок", тому що зрозуміліше і пошлемо. У журналах прочитується белетристика і деякі статейки "Російській думці" і "Російського багатства". "Вісник Європи", навіть "Тиждень" вже важкі і харчуються не молодь, а дорослого нашого і двох-трьох молодших поколінь "Журнали та газети так званого" російського "напрямку не читаються зовсім. Безліч молоді вищих шкіл харчуються лише "Нивою" та навіть "Батьківщиною".

    Деяку популярність мала "Російське життя", але ця історія зовсім особлива "[9]. Наскільки сходиться цю думку з офіційною статистикою ви можете судити по наведеним тут таблиць якості читання в Уфімської губернії. Для того щоб відомості цього розділу стали не тільки достовірними, а й переконливими, наведемо такі таблиці динаміки зростання населення в губернських містах, розташованих по сусідству і які нас цікавлять кількістю і якістю читацької аудиторії.

    Динаміка чисельності населення за 1863 - 1/1 1914 г. (табл. 4) 10. Крок виміру статистики населення в зазначених губерніях зберігаємо таким, яким він був в цитованому нами джерелі. У наступних таблицях розглянемо показники чисельності населення губернських міст, порівнюваних нами в дослідженні територій в динаміці [11]. Казань і Самара йдуть попереду, значно випереджаючи Уфи і Оренбург, чисельність населення яких практично однакова, Перм на цілий порядок відстає від всіх привед yoнних тут міст.

    Список літератури

    1. Лейкина-Свірська В.Р. Інтелігенція в Росії в другій половині ХIХ століття / В.Р. Лейкина-Свірська. - М., 1971. - С.59-59.

    2. Книга в Росії. 1861-1881. Т.3. - М., 1991. -С.256.

    3. Шпак А.К. Роль губернських статистичних комітетів у розвитку книжкової справи в російської провінції. (Середина 1850-х - початок 1880 р.). /А.К. Шпак // Книга. Дослідження і матеріали. - М., 1986. -С.50-57.

    4. Журнал Міністерства народної освіти. -1871.- №9. - С.II-ХII, ХIV-ХХII, ХХIVХХIХ.

    5. Пам'ятна книжка Уфімської губернії за 1889 року - Уфа, 1889. ч.II. - С.76; Пам'ятна книжка Уфімської губернії за 1891 г. - Уфа, 1891. - С. 61.

    6. Куфаєв М.Н. Історія російської книги в ХIХ ст. / М.Н. Куфаєв. - Л., 1927. - с.229.

    7. Російська бібліографія.- 1878.-С.42.

    8. Богданов І.М. Грамотність і освіту в дореволюційній Росії і в СРСР / І.М. Богданов. - М., 1964. - с.72-73.

    9. Шарапов С.Ф .// Російський вісник. - 1865 - №5. - Т.244. - С.175.

    10. Рашин А.Г. Населення Росії за 100 років О.Г.. Рашин. - М., 1956. - С.44.

    11. Там же. - с.90-91.



    Скачати 19.11 Kb.