«Методичні рекомендації педагогу-хореографу по етапах (років) навчання».




Скачати 10.03 Kb.
Дата конвертації15.09.2018
Розмір10.03 Kb.
ТипТемочка

Юлія Архипова
Методичні рекомендації педагогу-хореографу по етапах (років) навчання

Перший етап навчання.

Програма на початковому етапі навчання розрахована на три роки, що умовно може збігатися з молодшим шкільним віком (приблизно 6 - 9 років). У цей період серед основних завдань педагога можна виділити:

- розвиток загальної фізичної підготовки (сили, витривалості, спритності);

- розвиток танцювальних даних (виворотності, гнучкості, стрибка, кроку, стійкості і координації, вивчення танцювальних елементів;

- розвиток ритмічності, музикальності, артистичності та емоційної виразності;

- виховання працьовитості, терпіння, навичок спілкування в колективі.

В основу навчання дітей молодшого шкільного віку необхідно покласти ігрове начало. Йдеться про те, щоб гру органічним компонентом уроку. Гра на уроці танцю не повинна бути нагородою або відпочинком після нелегкої або нудної роботи, швидше за працю виникає на грунті гри, стає її змістом і продовженням.

Правильно підібрані і організовані в процесі навчання танці-ігри сприяють вмінню працювати, викликають інтерес до уроку, до роботи. Тому педагогу дуже важливо уважно поставитися до підбору репертуару для учнів молодшого шкільного віку, постійно його оновлювати, вносячи з урахуванням часу і особливостей учнів дітей певні корективи.

Специфіка навчання хореографії пов'язана з постійною фізичним навантаженням. Але фізичне навантаження сама по собі не має для дитини виховного значення. Вона обов'язково повинна бути сумісна з творчістю, з розумовою працею і емоційним вираженням. Завдання педагога -хореографа - виховати в дітях прагнення до творчого самовираження, до грамотного оволодіння емоціями, розуміння прекрасного.

Один з важливих чинників роботи на початковому етапі навчання - використання мінімуму танцювальних елементів при максимумі можливості їх поєднань.

Тривале вивчення, опрацювання невеликої кількості матеріалу (рухів) дає можливість якісного його засвоєння, що в подальшому з'явиться міцним фундаментом знань. Різноманітність сполучень танцювальних рухів створює враження новизни і розвиває творчу фантазію дітей.

Уроки хореографії можуть проводитися в танцювальному або спортивному залі. Наявність спеціальних верстатів в залі необов'язково, але бажано. Добре, щоб одна зі стін залу була обладнана дзеркалами, але при цьому педагогу слід під час занять періодично міняти напрям руху учнів, з тим щоб, повертаючись то особою, то спиною до дзеркала, вони навчилися контролювати себе через відчуття. Постійні заняття обличчям до дзеркала не дадуть можливості відчути своє тіло і м'язи, а згодом ускладнять орієнтацію при виступі на сценічному майданчику.

Навчання танцювальним рухам відбувається шляхом практичного показу і словесних пояснень. Педагогу необхідно чітко визначати баланс в поєднанні цих двох методів. Зайве й докладний словесне пояснення може привести до втрати уваги учнів, викличе нудьгу на занятті. У той же час не можна обмежуватися тільки практичним показом, в цьому випадку діти сприймають матеріал подражательно і неусвідомлено.

Буде не зайве нагадати початківцям педагогам загальноприйняті в хореографії правила подачі навчального матеріалу і побудови уроку танцю. При вивченні нового і повторення пройденого матеріалу слід якомога частіше міняти побудова дітей в залі, міняти в послідовному порядку лінії, за якими збудовані діти. Наприклад, через кожні 3 - 4 руху учні, які стоять в першій лінії, переходять в останню, відповідно друга лінія стає першою і так далі. В іншому випадку діти, які постійно перебувають в останніх лініях, звикнувши дивитися на ноги попереду стоять, ніколи не навчаться мислити і працювати самостійно. Крім того, при перестроюванні створюється жвава, ігрова атмосфера, відбувається своєрідна розрядка.

Як відомо, рухові навички людини формуються і розвиваються з перших днів його життя: спочатку дитина вчиться ходити, потім бігати, стрибати і так далі. Будь-який рух є рефлекс, і на оволодіння будь-яким танцювальним рухом потрібен час. Таким чином, танцювально-руховий навик виробляється не відразу, а поступово і процес засвоєння матеріалу передбачає поетапність з урахуванням вікових особливостей.

Хореографічна тренування (екзерсис) - це досить тривалий процес вироблення великого числа все ускладнюються музично-рухових навичок. Пози, положення, руху і їх комбінації в різних варіантах - це нові для організму рухові навички, нова психологічна і фізична навантаження. При цьому педагогу слід весь час пам'ятати, що оволодіння руховими навичками завжди має супроводжуватися певним емоційним настроєм, що не можна вчити тільки рухам, а емоційну виразність відкладати на пізніший термін (це найпоширеніша помилка в педагогічній практиці у початківців керівників дитячих хореографічних колективів).

Педагогічної психологією введений основний закон засвоєння матеріалу: сприйняти, осмислити, запам'ятати, застосувати, перевірити результат. З цієї формули нічого не можна виключити, і недоцільно розривати етапи засвоєння в часі, тому що вони взаємопов'язані: сприйняття і запам'ятовування розширюються, поглиблюються і закріплюються в процесі їх застосування та перевірки на практиці.

Другий етап навчання.

Другий етап навчання хореографії передбачає роботу з дітьми середнього шкільного віку (4 - 6 класи). Учні вже володіють певним запасом танцювальної техніки, первісною координацією рухів, розвинене їх увагу до сприйняття нового матеріалу і так далі. Однак у середній віковій категорії є свої труднощі, особливо в роботі з хлопчиками. У міру дорослішання хлопчики починають більше захоплюватися різними видами спорту, вважають спорт більш гідним для чоловіка заняттям.

З огляду на ці складності, педагог повинен підтримувати інтерес дітей до танцю, наприклад, продовжувати вивчення танців-ігор або ж, навпаки, робити акцент на вивченні танцювальних новинок, які привертають увагу дітей середнього віку, вводити в уроки змагальний момент, як можна активніше включати в заняття елементи нової танцювальної техніки - джаз-танцю і сучасної пластики, використовувати для музичного супроводу популярні серед підлітків сучасні інструментальні і навіть вокальні твори.

Привабливим моментом завжди будуть короткі паузи в занятті для вивчення основ акторської майстерності - жестів і поз.

На основі знань, отриманих дітьми на першому етапі знайомства з хореографією, педагог може розвивати творчу фантазію дітей, давати завдання по самостійній підготовці невеликих акторських етюдів. Якщо дозволяє тимчасові рамки, можна познайомити учнів з основними елементами акторської майстерності - сценічним увагою, уявою, поняттям «запропоновані обставини».

Важливим компонентом навчання на даному етапі є поповнення знань основ музичної культури. При прослуховуванні музичних творів, обраних для супроводу танцювальних етюдів і імпровізацій, слід пояснити дітям виразні можливості музики, познайомити з творами різних жанрів і стилів. Діти повинні навчитися самостійно аналізувати музичні твори, визначати їх жанр і форму, темп, характер, музичний розмір і динамічні відтінки. Такий аналіз дозволяє розвинути асоціативне мислення, найбільш повно представити смисловий зміст даного музичного твору, усвідомити виразне значення мелодії і ритму.

Діти повинні зрозуміти, що будь-який танець є емоційне пластичне вираження музики. В іншому випадку він стає лише фізичною вправою під музику.

Освоєння всіх вищезазначених знань проходить в процесі танцювального заняття.

Третій етап навчання.

Третій етап навчання дітей хореографії передбачає спеціалізовані заняття в обраному жанрі хореографічного мистецтва, вивчення нового репертуару і вдосконалення виконавської майстерності. Закріплюються і розвиваються отримані хореографічні навички, йде інтенсивне поповнення знань.

Заняття, як правило, організовуються в системі додаткового позашкільної освіти в формі дитячих хореографічних колективів - гуртків, шкіл, ансамблів, студій. Робота колективу будь-якої жанрової спрямованості будується на стабільних і періодичних навчальних заняттях, які проходять не менше 3-х разів на тиждень по 2 академічні години (два заняття навчальних і одне репетиційне). Відповідно до встановленої практики кількість репетиційних годин часто збільшується, зазвичай в період підготовки до концертів і іншим показових виступів.

Докладно викладати методику, принципи побудови уроків і навчальних програм на третьому етапі роботи навряд чи доцільно. Кожен педагог в силу своїх знань, досвіду, інтересів і творчих устремлінь зможе організувати процес заняття на свій розсуд.

Найбільш складним завданням для педагога-керівника на третьому етапі навчання є постановочна робота. При створенні самостійних постановок, нових номерів слід пам'ятати про основні закони побудови хореографічного твору. Першорядне значення має музичний матеріал, образний зміст якого балетмейстер повинен висловити пластикою. Грамотно вибудувана драматургія танцювального номера передбачає наявність експозиції, зав'язки, розвитку дії, кульмінації і розв'язки. Логіці драматургії повинен відповідати малюнок танцю, його композиція і хореографічний текст. Всі ці складові в сумі приведуть до найбільш точного пластичного виразу хореографічного образу, сенсу і змісту танцю.

Репертуар колективу повинен відповідати виконавським можливостям і віковим особливостям учнів.



Скачати 10.03 Kb.